«Він постійно злиться» – одна з найчастіших фраз, які ми чуємо на першій консультації. Одразу після неї лунає питання: що зробити, щоб перестав. Відповідь: нічого – і це не ухиляння від відповіді.
Злість – це інформація, а не несправність
Злість з’являється тоді, коли щось важливе заблоковано. У дорослого це може бути несправедливе зауваження на роботі. У шестирічної дитини – кубик, який не вміщається, або старший брат, який зайшов до кімнати без дозволу. Масштаб події різний, механізм той самий.
Дитина, яка ніколи не злиться, – це не спокійна дитина. Це дитина, яка навчилася, що злість небезпечна, і ховає її туди, куди ніхто не зазирне. Зазвичай злість повертається пізніше: болем у животі перед садком, труднощами зі сном або вибухом через дрібницю.
Що робити замість гасіння
Замість питати «як зробити, щоб перестав», варто запитати: чого ця злість стосується. Три речі, які в кабінеті працюють найчастіше:
- Назвіть, перш ніж пояснювати. «Бачу, що ти лютий» діє краще, ніж «немає причин злитися». Дитина посеред вибуху не сприймає аргументів – вона сприймає присутність.
- Відділіть емоцію від поведінки. Злитися можна завжди. Бити й кидати – ні. Це розрізнення треба повторити багато разів, перш ніж воно закріпиться.
- Поверніться після бурі. Розмова про те, що сталося, має сенс лише тоді, коли тіло заспокоїлося. Іноді через десять хвилин, іноді наступного дня.
Коли варто прийти до психолога
Єдиної межі немає, але є сигнали, які варто сприйняти серйозно:
- вибухи тривають довго, і дитина не може вийти з них сама,
- з’являється агресія до самої себе,
- злість переходить у садок чи школу й заважає бути в групі,
- батьки відчувають, що все, що вони пробували, перестало діяти.
Перша зустріч зазвичай відбувається без дитини. Ми говоримо про те, як виглядають вибухи, коли вони почалися і що відбувається навколо них. Аж потім вирішуємо, чи потрібна робота з дитиною, підтримка для батьків, чи одне й друге.
Leave a Reply